Як зберегти дитячу психіку від травматичних подій
Травма війни – це психічна подія для всієї української нації. Сьогодні нам треба тримати полюси миру в ситуації цих травматичних подій. Люди дуже стомлені через страх за життя, за майбутне. Це висока відповідальність за своїх близьких та дітей. Всі стають разгубленими, агресивними, роздратованими, тобто, яскравий набір негативних емоцій і почуттів, які люди відчувають сьогодні під час війни. Кожен день ця палітра додає кольори, нас виштовхує з одних почуттів, в інші. Постійно перетинаються негативні ємоції із позитивними і навпаки. Звичайно, це велика напруга для психіки людини. Важливо розуміти те, що війна залишає рани не тільки на тілі, але й на психіці. Кожна проблема та травма, може мати дві сторони: перша – це втрати, глибокі шрами на психіці, а друга — це посттравматичний зріст. Багато людей насьогодні кажуть, що стали сильнішими, почали цінувати любов, щирі миті з близькими та дружбу. Війна додає нам болю, але дає й сили. Ми повинні визнавати нестерпний біль і цю жахливу ситуацію в яку ми потрапили. Заперечувати це, відокремлюватися від цього не можна і не потрібно. Ми повинні визнавати реальність того, що відбувається. Реальність визнавати важко, коли постійна напруга та стрес. Захисні механізми психіки рятують від цього і ми йдемо в заперечення. Тому дуже важливо попіклуватися та зберігти своє психічне здоров’я та здоров’я наших дітей.
Що необхідно робити батькам, щоб заспокоїти та підтримати свою дитину?
Є поняття позитивної та негативної адаптації. І в ситуації війни ми все одно до неї адаптуємося. Але кожна сім’я та кожен дорослий адаптується по-різному. Наприклад, у людей немає сил, будинку, грошей, за які можливо б було виїхати та бути в безпеці тощо. І діти, звичайно ж, все чують, розуміють і відчувають та це віддзеркалюється на психічному стані.
Якщо в сім’ї повний хаос, паніка, роздратування, багато негативних емоцій та внутрішній безлад, то дитина все це пропускає через себе. Треба бути дуже уважними, тому що діти дуже швидко всмоктують негативні форми спілкування. Потрібно уважно стежити за своїми емоціями.
Чим батьки можуть допомогти своїй дитині?
Найголовніше, це зберігати спокій. Як каже народна мудрість: «Нехай каміння летять з неба, але якщо батьки спокійні, то й дитина буде цілком спокійною». Батьки повинні забезпечити дитині режим дня, захистити її від переглядів відео, фото та негативних розмов. Дитина повинна знати, що в неї є сніданок, обід і вечеря, тобто розклад, а так само безпечне місце і люблячі батьки, які підтримують і завжди знаходяться поруч з нею. І в жодному разі не забувають грати з нею, читати казку та вчити. Батьки повинні заспокоювати, розмовляти, підтримувати лагідними словами, піклуватися про свою дитину. Цікавитися ранковими передчуттями: «Які емоції в тебе всередині? Що ти зараз відчуваєш? Ти хочеш зі мною чимось поділитися чи поговорити? Чому тобі страшно? Чому ти боїшся?» і т.д. Не треба боятись говорити зі своєю дитиною на ці теми. Потрібно пояснювати, наприклад, що за дивні звуки лунають за вікном. Граємо з дитиною в інтерактивні ігри, займаємося з нею спортом, малюємо, збираємо пазли, ліпимо. Слухаємо, розмовляємо, роз’яснюємо.
Як знизити тривогу і появу поганих снів ввечері?
Наприклад, запитати у дитини, щоб вона хотіла побачити перед сном. Дотримуватися гігієни сну. Тобто, лягати приблизно в один і той самий час, перед тим створити для дитини гарні умови, такі як: спокій, тишу, застосувати методи рослаблення м’язів. Для дітей, які люблять музику, можна ставити перед сном класичні або розслаблюючі композиції. Якщо дитина зовсім маленька, то читаємо терапевтичні казки. І не обов’язково це робити ввечері, можна і протягом дня. Якщо наснилися погані сни, то з дитиною батьки повинні поговорити, уважно вислухати, дати можливість висловитися, ставимо додаткові питання, щоб зрозуміти свою дитину, та потім можемо запропонувати разом намалювати або вигадати позитивний кінець цього сну.
Дуже важливо для батьків сформувати прихильність до відкритих розмов в сімейному колі. Батьки повинні намагатися приділяти час своїй дитині, щоб вона могла довіряти всі свої хвилювання та почуття. Дитині потрібно показувати, що ми її розуміємо і чуємо.
Батьки також повинні розуміти, якщо не сформувати цю довіру та відвертість з дитинства, то з віком дитина просто припинить ділитися своїми думками та почне постійно брехати і закриється від батьків. Тому,саме за допомогою уваги до дитини, любові та підтримки, дитяча психіка не буде травмованною або її травмування мімінізується.